Ode to Holodomor: The Unyielding Fields

More about Ode to Holodomor: The Unyielding Fields

They sowed the earth, yet reaped but dust,
A harvest stolen, dreams turned rust.

The golden grain, a nation's breath,
Now bartered for a tyrant’s death.

The children cried, their voices thin,
Echoing where wheat had been.
Mothers' arms, frail and bare,
Rocked despair into the air.

Not by drought nor nature’s hand,
But by decree, a cursed brand.
Famine forged by twisted might,
Shadowed years that bled to night.

Yet still they stood, defiant, bold,
A people starved, but never sold.
And though the cold wind stripped their graves,
The seeds remain—the land still braves.

Let no man dare to cast aside,
The truth of those who burned inside.
For silence feeds the tyrant’s breath,
And memory alone stops death.

___________________________________

Ода Голодомору
О, чорний вітер, що віє крізь лани,
Хліб був зібраний, та не для нас.
Порожні поля, де душі мовчать,
Земля, що годує, тепер лиш кістки ховає.

Матері шепочуть, діти мліють,
Порожні руки, що молять без слів.
Вовки не приходять — немає чого красти,
Саме влада несита забрала все.

Чи думали вони, що нас зламають?
Що наш дух зникне у тіні смертей?
Та правда жива, як вогонь, що не гасне,
Вона горить у серцях і в очах дітей.

Не забуваємо, не мовчимо,
Справедливість постукає у двері.
Голод не вбив народ України—
Він загартував його назавжди.

___________________________________

Ода Голодомору
О, чёрный ветер, что воет в полях,
Хлеб был собран, но не для нас.
Пустые нивы, где души молчат,
Земля, что кормила, теперь кости прячет.

Матери шепчут, дети слабеют,
Пустые руки молят без слов.
Волки не идут — красть больше нечего,
Только власть ненасытная взяла всё.

Думали ли они, что нас сломают?
Что наш дух исчезнет в тенях смертей?
Но правда жива, как огонь неугасимый,
Она горит в сердцах и в глазах детей.

Мы не забудем, мы не замолчим,
Справедливость постучит в двери.
Голод не убил народ Украины—
Он закалил его навсегда.

Civitasvox
ChatGPT